Як з'явились СТО

В наші дні не проблема знайти автосервіс: загуглив, й відразу ж відобразилось з десяток ремонтних точок - від невеликих автомайстерень до великих спеціалізованих СТО. Але 100 років тому, коли сам автомобіль був рідкістю й розкішшю, ніхто й не задумувався, що його доведеться якось та десь ремонтувати, міняти запчастини та робочі рідини. Автосервіс? Ні, не чув...

Передісторія. Як конвеєр вплинув на появу автосервіса

Генрі Форд та його конвеєр

Почалось все з того, що амбіційний американський промисловець Генрі Форд застосував у себе на виробництві конвеєр.

Дехто стверджує, що Форд винайшов конвеєр, але це не вірно. Конвеєр існував й раніше, але у Генрі Форда були наполеонівські плани розповсюдити свої автомобілі по всій Америці, його кредо звучало так: “Автомобіль для всіх!”.

Тому він перший на своєму автозаводі запровадив конвеєрне виробництво, й не прогадав. На фордівському заводі масово виробляли доступні автомобілі (Ford Model A), які розлітались як гарячі пиріжки - конкурентам годі й наздогнати.

До чого це ми про Форда згадали? А до того, що він спровокував автомобільний бум! Інші автопромисловці швиденько перейняли інновацію Форда, й до 30-х років ХХ століття автомобілі заполонили США та Європу.

Такий технічно складний винахід, як автомобіль, потребував ремонту й регулярної технічної підтримки. А що для цього потрібно? Правильно, автосервіс!

Перші автосервіси Європи

Автомеханіки у сервісі Вашингтона (1919 р.)

Як не дивно, незважаючи на американський технічний прогрес, перші автосервіси з'явились у Німеччині. Баварці були ну до того педантичні й дисципліновані, що якщо в техпаспорті автомобіля було вказано, що робочі рідини треба мінять раз на енну кількість кілометрів, німці так і робили. Але боже упаси дробити це самостійно - ремонт авто довіряли тільки вибраним спеціально навченим людям. Так з'явився попит на автомеханіків.

Сервісний центр Форд (1919 р.)

Перші автомайстерні не могли похвалитися асортиментом послуг: в автосервісі сторічної давності можна було перевірити двигун, замінити свічі, оливу, заправити автівку - часто на сервісах знаходились бензозаправки, для більшої зручності. Ці маніпуляції не потребували поглиблених знань від механіків. Але у 40-і роки в автомобілях перестали використовувати дерев'яні конструкції (так-так, до цього часу внутрішні частини кузова робили з дерева - двері й дах, наприклад), й з'явилась необхідність в кузовщиках. Коли в автомайстернях почали з'являтися окремі малярні й кузовні цехи, з'явилась потреба у фахівцях саме у цих напрямках. В цей період професія автомеханіка почала розділятися на вузькі спеціалізації.

Розвиток фаху автомеханіка

Автомеханіки перших автосервісів (1920 р.)

Оскільки виробництво автомобілів стрімко розвивалося, автомеханікам доводилось вдосконалюватись, вчитися поводженню з новими матеріалами, запчастинами, обладнанням. Як уже зазначалося, метал витіснив дерево, салон все менше обтягували тканиною - сидіння робили шкіряними, приладову панель оздоблювали деревом. Автомеханікам доводилось переучуватись.

Робота шиномонтажника була набагато тяжчою, ніж зараз: до 20-х років основний матеріал коліс був дерев'яним (дерев'яним, Карл!), замінити спицю було цілою справою, яку міг зробити тільки вправний тесля. Тому не рюмсайте, якщо вам треба замінити покришку - 100 років тому вам би не вдалося зробити це самостійно.

Створення протекторів також вражало: спеціальний електронагрівач, що складався із металевих кілець, через які йшов струм, притискали до гумової покришки, тримали дві-три хвилини, й вуаля - на гумі з'являвся візерунок глибиною кілька міліметрів.

Перші техогляди (1924 р.)

Автосервіс та магазин автозапчастин (1936 р.)

Обладнання для діагностики було складним у використанні. Наприклад акумулятори середини ХХ століття важили близько 20 кілограмів й транспортувалися по майстерні на коліщатках, а ось потужністю при цьому не вирізнялися: 40-50 А/год - максимум, який вони видавали.

Знімачі трохи змінились з моменту їх винайдення - вони стали більш видовженими, стало менше “лапок”, але й через 100 років їх можна впізнати.

Автомеханіки США та Європи були дуже добре екіпіровані навіть за сучасними мірками: у них були малярні фарби, комбінезони, спеціальні рукавички, фартухи, гумові чоботи. Випускалися цілі журнали-каталоги для автолюбителів, де кожного найменування екіпування було по кілька сторінок!

Розвиток вітчизняного автосервіса

Радянський автосервіс. Москва (1974 р.)

До СРСР автосервіси дісталися набагато пізніше - автомобілів було мало, але ситуація змінилася буквально за 4 роки: в період з 1928 до 1932 рік автомобіли буквально все заполонили (с). І як наслідок, відразу ж виник дефіцит кадрів - автослюсарів, механіків, автоінженерів. Училища, які готували автоспеціалістів різної спрямованості, росли на території Союзу як гриби після дощу. Перше училище відкрилося у 1929 році в Баку при першому ж авторемонтному заводі.

В 50-х роках автосервіс набули надзвичайно широкого поширення по всій країні.

Підготовка радянських автомеханіків, Москва 70-ті

Автосервіси були величезними комплексами, що могли прийняти до сотні автомобілів одночасно й надавали весь спектр послуг він шиномонтажу до ремонту агрегатів та крупних вузлів. Всі ці комплекси були, ясна річ, державними. До середини 80-х таких автокомплексів по всьому Союзу було 2,5 тисячі.

Автомеханіки, що працювали на цих величезних СТО, були настільки крутими, що міняли не тільки деталі автомобіля, але й ремонтували агрегати та цілі вузли.

Сьогодні водії можуть вибирати, до якого автосервісу відвезти свою автівку. Хтось вибирає СТО за цінами, хтось за кваліфікацією автомеханіків, хтось ласий до бонусів та акцій. Вибір завжди за вами. Головне регулярно відвідувати автосервіс, який ви обрали :) Справного вам авто!