Бампер: 100 років розвитку

Всі, або практично всі, знають, що таке бампер автомобіля. Але яким він був сто років тому і для чого призначався? Чим відрізняється первісний бампер від сучасного?

Сьогодні бампер (від англ. bump — вдаряти) — це елемент, який захищає корпус авто від незначних пошкоджень при зіткненні, також бампер виконує декоративну функцію, доповнюючи загальний дизайн машини.

Як все починалося

Перший триколісний автомобіль

У далекому 1855 році великий Карл Бенц винайшов свій перший триколісний (так-так, саме триколісний!) автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння. Бампера у цього винаходу взагалі не було, мабуть через невелику швидкість (не більше 13 км/год).

На дітище Бенца поглядали як на новацію для багатеньких диваків. Приблизно так дивилися на перших власників гіроскутерів — ні, це не транспортний засіб, а розвага, незручна і дивна, нормальні люди на такому не пересуваються і скоро мода на них пройде, фе!

Перші бампери з ресор на автомобілях 20-х років

Йшов час, і виробники продовжували модернізувати “начинку” автомобіля, грали з дизайном і формами. Поступово конструкція ставала все більш схожою на звичний для нас автомобіль, а не на самохідний велосипед “Гномик” — з’явилася кабіна, фари, інші важливі доповнення, серед яких був і бампер.

Точніше, не зовсім бампер, а металева конструкція з запасних ресор підвіски. Водії кріпили їх попереду на кузов, бо в той час якість ресор була така собі, ламалися вони часто, і треба було мати при собі пару запасних. А що, зручно — і тобі запасна частина, і захист кузова.

Початок масового виробництва

Mercedes-Benz (1929)

Пізніше, у 1920-х роках, автомобілі випускали не в якості оригінальної розважальної повозки, а вже масово, для повноцінного пересування. Більше машин — більше ДТП, тому автоконструктори замислилися, як створити такий пристрій, щоб і кузов захищав, і перехожих не дуже калічило. Було прийняте рішення замінити зйомні запасні ресори на тонкі пластини з металу, кріпились ці пластини на кронштейни. Така конструкція пружинила при ударі невеликої сили, і пластини не зминалися. Більшого захисту такий бампер не давав, але при незначних зіткненнях виручав. Краще щось, ніж нічого.

Ford Model A

Гарні посилені бампери не йшли, як зараз прийнято казати, у базовій комплектації — їх можна було встановити за додаткову оплату. Базовими були, як ми казали вище, бампери з тонких залізних смуг. Але у 1926 році у США на виробничій лінії Ford Model A посилена конструкція бампера стала базовою. Інші виробники одразу “злизали” і додали бампери поміцніше і у свої автомобілі.

Так, бампер залишався схожим на все ті ж запасні ресори — дві металеві пластини на пружних кронштейнах — але початок бамперу як самостійній деталі був положений. Так бампер розповсюдився по всій Америці, а потім перекочував до інших країн.

Бампер: новий виток розвитку в дизайні

Американські автомобілі 1930-х: Duesenberg Model J

Бампер так і залишався подобою ресор, поки у 1940-х американські автоконструктори не дійшли висновку, що пружний бампер слабкуватий для зіткнень і необхідна більш потужна конструкція. Європейські конструктори залишися вірними своїм ідеалам і зберегли консервативний дизайн бампера-швелера.

Packard (1949)

Cadillac Sixty-two Coupe de Ville (1956)

Бампери з “іклами”, фартуком і молдингами

А американців понесло: бампер П-образно загнули і зробили важчим за рахунок більш міцного металу, щоб захистити не тільки передню частину авто, але й його кути. Для більшої краси багатьом моделям додавали “фартук” на кузовну панель над бампером і молдинги (вони ж “вуха” — декоративні елементи бокової частини авто) по боках. Іноді бампери робили з “іклами”, як у Buick Sedanette (1941). Виглядали такі авто ну дуже стильно!

Чудернацький Cadillac Interceptor (1946)

Правда, зустрічалися і крайнощі: у концепт-карах і суперкарах конструктори пішли ще далі, закривши передні арки коліс. Але такий космічний дизайн не прижився навіть у США у любителів незвичайних форм: американці прозвали ці моделі перевернутою ванною, наприклад, модель 1946 року Cadillac Interceptor.

Красень Mercury lead sled (1949)

Неповторний Hudson Hornet Sedan (1952)

Американське свято дизайну продовжувалось аж до 50-х років включно: футуристичні форми, стиль і унікальність. Такий дизайн автомобілів вплинув на творчість багатьох відомих діячів культури того часу: неповторний шарм ретро-автомобілів згадував Стівен Кінг в книзі “Майже як Б'юїк”, у Елвіса Преслі була легендарна колекція кадилаків. Модель Buick Roadmaster (1958) — дійсно виглядає заворожуюче. Цей період з 30-х по 50-ті роки ХХ століття можна по праву вважати золотою ерою дизайну автомобілів і бамперів у тому числі, адже у багатьох моделях саме бампер був ізюминкою.

Американський Buick Roadmaster (1958) (зліва) і європейський Tatra (1968) (справа)

Європейський Fiat (1957)

У 1960-ті з’явився розподіл на класичний (європейський) та інтегрований (американський) бампер, бо дизайн американських і європейських автомобілів розвивався у протилежних напрямках. Американці продовжували створювати важковагові машини з більш вигадливими бамперами і фальш-решітками радіаторів. У той час, як європейці і японці тяжіли до акуратних автомобілів з лаконічним і прямим бампером (теж П-образним).

А потім прийшов час “закручування гайок”

Автомобілі ставали все більш популярними і доступними населенню, кількість авто на дорогах збільшувалася, аварій ставало все більше.

Тому у 1958 ООН прийняла “Уніфіковані приписи, що стосуються офіційного затвердження транспортних засобів у відношенні їх передніх та задніх захисних пристроїв”, де чітко і ясно були окреслені стандарти бампера: наприклад, він мав витримувати удар при швидкості 4 км/год, при цьому автомобіль мав бути без серйозних ушкоджень.

У 1973 році вже у США також були переглянуті нормативи виготовлення бамперів: тут передній бампер мав витримувати удар при 8 км/год без пошкодження фар, а задній — при 4 км/год.

Елеганті форми машин 1970-х років. Ford Mustang (1974)

Чим далі, тим більш жорсткими ставали правила, ввели обмеження на висоту і вагу бамперів. Це значно вплинуло на дизайн бамперів і автомобілів в цілому. Від ексцентричних бамперів довелося відмовитися, бо це не за стандартами. Припускалися більш широкі бампери з гумовими накладками, “ікла” дозволили залишити, але не вичурні, а компактні і елегантні. Складний процес виготовлення запчастин, деталей і складників (наприклад, бампера і рульових рейок) привів до того, що ремонт або повна заміна того ж бампера влітала у копієчку. Його самого доводилося захищати різними гумовими “спідницями” і іншими накладками.

Перший пластиковий бампер

Гарячі 70-ті: пластиковий контрастний бампер Simca 1308 (1976)

У 1976 році у Європі випустили Simca 1308 — перший автомобіль з інтегрованим пластиковим бампером. Причому неабиякий, а контрастного кольору! Це був прорив. І знов інші європейські автовиробники підхопили цю ідею, запозичили модний дизайн, і вже вся Європа майоріла різнокольоровими автомобілями з бамперами іншого кольору — Rover SD1 1977 року, Audi 100 1977 року й інші.

Стильні 80-ті: BMW M5 (1981-1987)

У 1980-х не стали вигадувати велосипед і залишили такий самий бампер, але уже однакового з кузовом кольору. Таким він і дожив до наших днів.

Підсумок. Бампер: наші дні

Сучасний інтегрований бампер Toyota Camry

Сьогодні на дорогах ще можна зустріти старенькі автомобілі з металевими бамперами, але глобально пластик витіснив металеві бампери з ринка. Рідше бампери роблять зі склопластику, поліпропілену (або поліуретану), а вуглепластикові бампери — рідкісні як єдиноріг — зустрічаються на суперкарах.

Так, виглядають ці синтетичні бампери, м’яко кажучи, не так ефектно, як розкішні хромовані бампери 60-х років… Але ми живемо в епоху технологій, пластика і обтічних форм, тому приймаємо цей світ з його пластиковими запчастинами.